Після громадянської війни відділ народної освіти ревкому в січні 1921 року реорганізував гімназію в педагогічну школу. Колишні земські початкові школи перетворено в єдині трудові школи. В 6 сільських і педагогічній школах, що охоплювали 730 учнів, у тому числі 287 дівчат, працювало 15 вчителів. Тоді відкрили 16 хат-читалень для дорослого населення, а в квітні 1921 року організовано спеціальну комісію по ліквідації неписьменності, відкрито бібліотеку, для дітей-сиріт організували дитячий будинок. До 1937 року в селі повністю було ліквідовано неписьменність.

Нова двоповерхова середня школа була збудована в центрі нашого села восени 1938 року. Не збереглися довоєнні документи, які б вказували на місяць, число відкриття школи, проте зі спогадів односельців відомо, що це сталося у ІІ навчальній чверті. Школа була надзвичайно красива, особливо ввечері, коли на багато кілометрів сяяла ясними вогнями, бо в цьому ж 1938 році в селі вступила в дію новозбудована електростанція.

Першим директором школи був Марко Миколайович Рижов, завучем - Федір Пантелеймонович Сергієнко. Понад 700 учнів нашого села та навколишніх населених пунктів навчалися у школі. Під час Великої Вітчизняної війни у школі господарювали фашисти, а при відступі школу ними було спалено. 19 років простояла школа в руїнах. Хоча навчання розпочалося у жовтні 1943 року у пристосованих приміщеннях. Очолив школу Ф.П. Сергієнко.