Заснували Чубарівку 1779 року на лівому березі річки Гайчур колишні запорозькі козаки, відставні солдати і кріпаки-втікачі.Спочатку це поселення мало назву слобода Крута. Після приєднання Північної Таврії Катерина II подарувала 4650 десятин землі, в т.ч. і слободу Круту, прапорщику Федору Костянтинову. За ім'я власника її стали називати Федорівкою. У 1805 році тут проживало 108 чоловіків і 53 жінки.
   На незайнятих землях правого берега річки Гайчур осідали державні селяни з Полтавської, Харківської і Київської губерній, а також кріпаки-втікачі, які називали себе бурлаками. Тому заснована ними слобідка називалася Бурлацькою, згодом вона злилася із Федорівкою.
    В 50-х роках XIX ст. царський уряд віддав землі поблизу Федорівки німецьким колоністам, економії яких поступово розрослися і перетворилися на села - Ульянівку, Малу Родзянку. Сюди наймалися на роботу державні селяни Федорівки.
   Напередодні скасування кріпацтва у селі було 235 дворів. Проживало 2,3 тис. мешканців. На лівому березі річки Гайчур, серед безладно розкиданих убогих глиняних хат, виділялися кам'яні будинки поміщиків Костянтинова, Куща, Слоновської, Лагермарка.
   Нині Чубарівка (до 1925 року - Федорівка, до 1938 року -Власівка, до 1960 р. - знову Федорівка) - село, центр Чубарівської Сільської ради.